глава

(ст.слов.)

Назва бані, що спочатку виконувалася у формі шолома, пізніше цибулини, груші, конуса, маківки, шару, гриба, парасольки тощо, котра вживалася при завершення християнських церков, іудаїстських синагог, мусульманських мечетей, буддійських і брахманських храмів. Фарбування, позолота, покриття міддю, черепицею, залізом, сланцем, лемешем чи іншим матеріалом, оздоблення різнокольоровими кахлями, ананасною гранню не тільки посилювало естетичні якості глав, надаючи їм виразний силует і яскраву живописність, а й нерідко мало символічний зміст. На Сході кількість глав підпорядковувалась чіткій симетрії внутрішнього простору, відповідаючи чисельному ряду: 1, 3, 5, 8, 13 (порівн. пропорційна система i "золотий перетин"). Певне канонічне значення кількість глава отримала також у християнському культі: 1 — Ісус Христос, 3 — св. Трійця, 5 — Христос і чотири євангелісти, 7 — сім таїнств, через які отримані сім дарів від Духа святого, 9 — дев'ять ангельських чинів, 13 — Христос і дванадцять апостолів.